 Що може опозиція? Майже нічого… Що може
влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем? Практично все!!!. Такий
висновок витікає з подій від 21 листопада до 16 січня.
Як майже рік тому силкувалася опозиція
провести акцію «Повстань, Україна!».. Україна не повстала… Здається не помітила
чи не знайшла доречного приводу. А тим часом
що робила влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем? Накручували пружину заклику до
Євроінтеграції, забираючи козиної у не згуртованої, амбітної , розсвареної і
недолугої опозиції!!! А потім за допомогою цього козиря сама ж і вивела Україну
на Євромайдани…
Та от перебіг Євромайданів владі нібито якось
не сподобався, бо ніби з підворотні вискочили, мабуть незаплановано, опозиційні
політики і почали волати про наболіле – про повернення у вчора, тобто про своє
повернення у владні крісла. Через те, що
було тихо і трохи пісенно весело, як у
2004 році, а в підсумку якось з цього
знудьгувалися і цього разу нічого не
визначено. Тому комусь і прийшло в
голову розколихати ситуацію на Майдані невеселими провокаціями, яких зовсім не
було девять років тому. Чия то була ідея,
і хто першим почав – піди тепер
розберися…
Провокацій було багатенько, але ті майдани
почали набридати. І чи не через це влада винайшла низку неординарних
обмежувальних законів від 16 січня? А може то був попередній стратегічний
далекоглядний задум спровокувати ситуація і в такий спосіб її ліквідовувати?
Влада,
сама того не очікуючи, вивела на майдани майже всіх хто сидів до того у
засідці… Зараз, здається, їх в чергове обліковують для подальших «правових дій»
у рамках нових законів, написаних суто для опозиції… А писали так, ніби самі в
опозицію вже ніколи і не повернуться. На що був розрахунок? На остаточну
перемогу диктатури? Чи на пережити того, сховавшись в Євросоюзі, або десь
подалі?
Звивистий шлях до диктатури у нинішньої
влади: винахідливий і чітко законспірований. Дивись на нас Європа і вчися,
як треба вишукано все завертати і діяти!
Десятки років тоталітаризму для мізків, складу і способу мислення і дій без наслідків не проходять. Психічні розлади
трапляється бувають невиліковними. Випадок, здається, схожий. Вийшли хто із
народа «дєті сєм’ї трудовой», а хто і «різних» усюд, згуртувалися, і… маємо те,
що маємо.
Анатолій Авдєєв
http://klich.at.ua/publ/zvivistij_shljakh_do_diktaturi/1-1-0-1407
| 
