Після сутичок з співробітниками спецпідрозділу «Беркут» та 18-річними хлопцями з внутрішніх військ, для пересічного українця словосполучення «мирний євромайданівець» тотожне вислову «бідний депутат». Застосування горючих сумішей й травмонебезпечних знарядь виключає поєднання слів «мирний» та «євромайданівець».
Проте, якщо протистояння мітингувальників з правоохоронцями є відносно закономірним, то побиття кількох десятків звичайних жителів столиці повністю руйнує міф про суто гуманістичні настрої протестуючих. Мова йде про конфлікт, який стався вранці 15 лютого недалеко від «ЦУМу».

Близько сотні киян, за ініціативи активістів руху «За чистий Київ», вийшли на Хрещатик зі сторони Бессарабського ринку для того, щоб хоч трохи прибрати спаплюжений майданівцями центр столиці.

Втомлені від постійної розрухи та бруду, люди озброїлись гумовими печатками та пакетами для сміття. А на зустріч до них вийшли «дружелюбні» мітингувальники, весело розмахуючи палками та подібними до них предметами. Як виявилось, це були члени загонів самооборони Майдану на чолі з народними депутатами Андрієм Іллєнко, Ігорем Кривецьким, Едуардом Леоновим та Олегом Тягнибоком.

Присутність політиків мала б перевести непорозуміння в площину словесних спорів та спроб депутатів скористатись своїм авторитетом. Але так не сталося. «Мирні» сомооборонівці за допомогою кулаків та палок переконували «санітарів» Хрещатику в тому, що прибирати – шкідливо для здоров’я. Жителі столиці отримали стусани й розбиті до крові голови за ідею прибрати центральну вулицю столиці.
Невже загонам самооборони не писаний закон? Невже їм можна, ховаючись за масками, касками і спинами депутатів, бити ні в чому не винних людей? Невже статус євромайданівця в сьогоденній Україні дає право не зважати на права інших? Ці питання риторичні й не потребують відповіді, але так тривати далі не може!

Спартак Сергієвич, "Український дисидент”